Недавно в театрі в Руді-Шльонській проходив проект «Шльонські історії». Це було 5 вистав про Шльонськ. Я відвідала 3 вистави: „Last minute”, „Baby, kere poradzom” i „Byk”.
Я навіть витягла свій польсько-шльонський словничок, щоб пригадати шльонські слова, бо всі вистави звичайно були шльонською мовою. Мовою, чи діалектом – як правильно казати? Бо для мене це окрема мова.
Хочу поділитися моїми враженнями після театральних вистав.
Last minute
Трагікомедія про життя на Шльонську. Хоча, навіть не про життя, а про суспільний тиск та розбиті мрії. Вистава розбиває стереотип про те, що на Шльонську всі чоловіки з самого дитинства мріяли працювати в шахті. В героїв вистави були інші мрії. Але через тиск суспільства вони переступили через себе і пішли працювати на копальню, бо то надійна робота, бо буде як утримувати сім’ю, бо дочку тесть не видасть за тебе якщо не працюватимеш на копальні, бо там працювали їхні тати, діди, прадіди. У виставі історія кількох поколінь однієї родини. І те, як вони змогли заробити собі на все що треба тяжкою працею на копальні, але ціною відмови від власних мрій.
Також у виставі піднято тему закриття копалень, яка зараз є така актуальна для мешканців Шльонська, адже більшість з них все життя працювали в шахтах і неуявляють собі іншої роботи.
Назва вистави «Last minute», бо головний герой купив собі гарячий тур на Тенерифи.
Baby, kere poradzom (Жінки, які дадуть собі раду)
Комедія про чотири покоління жінок, які діляться своїм досвідом.
В шльонській кухні зібралися жінки: дочка, мама, бабуся та найстарша ома. Вони вчать дочку пекти торт. Але виявляється, що дочка має проблему: вона зустрічається з двома хлопцями і неможе вибрати хто кращий. Розумний чи красивий? Ну і старші – мама, бабця і прабабця, починають ділитися своїми порадами та розказувати про свій досвід.
Також у виставі є одна сумна сцена, про домашнє насильство.
Дуже багато смішних моментів, а часом і недуже. Залишається враження, що підглядаєш за життям справжньої шльонської родини.
Byk
Монодрама про шльонзака який вплутався в дуже великі неприємності.
В цій виставі піднімається проблема між поколіннями. Про те, що попередні покоління не розказують дітям про свої помилки зроблені в молодості. Такі теми в сімʼях не обговорюються. А ось коли діти роблять помилки, то старше покоління реагує так, ніби вони не мають права робити помилок. Хоча про свої помилки дід та баба мовчать, і приховують їх. Про надто великі очікування від дітей, через які ці діти не мають змоги реалізувати свої амбіції, а мають робити те, що від них очікують батьки. І про багато речей, які відрізняють шльонзака від звичайного поляка.
Такий проект як «Шльонські історії» дає можливість зануритися в атмосферу шльонського життя. За 3 роки життя на Шльонську, я мабуть, більше історії вивчила через театральні вистави ніж в музеях. Мені дуже подобається, що театри на Шльонську стараються робити свої спектаклі про цю місцевість та про її історію.
Висновки
Раніше я уже була на виставах про Шльонськ у театрі в Катовіце. Це були вистави «Драх», «Покора», «Вуєк.81». Можливо колись напишу в своєму блозі також про ці три спектаклі.