Сьогодні день народження Ліни Костенко, тож я вирішила витягнути звій записник із цитатами з прочитаних мною книжок і виписати найкращі цитати із її книги “Записки українського самашедшого”. Насправді під-час прочитання цієї книги, я записувала цитати майже із кожної сторінки. Але тут залишу тільки декілька найважливіших.
- І жах не в тому, що щось зміниться, – жах у тому, що все може залишитися так само. (с.27)
- Люди вимагають правди – їм сервірують брехню. (с.34)
- Найгірше в нашому народі те, що він до всього звикає. Оце звик, змирився, і нічого не хоче міняти. Фактично він навіть не любить змін, і ніколи до них не готовий. (с.55)
- Огидна річ – наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас. (с.58)
- Важко жити в такому суспільстві, а в якому легше? Це ж не тільки у нас, це всесвітній дурдом. Тільки різна національна специфіка. (с.66)
- … вона як Маргарет Тетчер – така гарна леді, аж не віриться, що залізна. (с.81)
- Люди всі неоднакові. Я сам на себе не схожий щодня. (с.82)
- Ми взагалі якісь історично не обґрунтовані для Європи. А даремно. Наші бренди відповідають європейським тендам. (с.120)
- Вічна парадигма історії: за свободу борються одні,а до влади приходять інші. (с.130)
- Не руйнуйте мужчин, бо й вони вас не збудують. (с.142)
- Настає час, коли ближні стають далекими. (с.148)
- Іноді мені українці здаються таким великим гарним птахом, який сидить собі і не знає, що робиться на сусідньому дереві, який любить собі поспати, сховавши голову під крило. Крило тепле, притулене, сни історичні, красиві. М’язи розслабились, душа угрілася, – прокинувся, а дерево під ним спилюють, гніздо впало, пташенята порозліталися хто куди, сидять на інших деревах і цвірінькають вже по-іншому. (с.156)
- Але ж я народився на планеті, я повинен бачити її всю! А то так і підеш зі світу, не знавши, куди приходив. (с.166)
- Стрімко наближаються вибори. Це як цунамі, ураган, самум. Мабуть, час їм давати вже імена і визначати ступінь руйнації. (с.197)
- Думай в хорошу сторону… (с.203)
- Все повинно минати, бо інакше нічого не настане. (с.266)
- Специфіка українського божевілля, – сказала дружина. – «За всіх скажу, за всіх переболію». Тільки на себе не вистачило. (с.337)
- Люди не знають, кого вибирати, бо не можна ж вибрати когось з нікого. (с.372)
- Важко належати до народу, національна свідомість якого прокидається аж тепер. А надто, якщо у тебе вже давно безсоння. (с.372)
- Вони безстрашно йдуть на ту ж стіну, на яку йшли ми. Але ми об неї розбились, а перед ними вона розступиться. (с.407)