Цього місяця в мене була можливість відвідати проєкт Performing Poland. Цей проєкт відбувався в пʼяти містах Польщі, серед яких три перформанси були у Катовіце. Місця проведення театральних перформансів були різні: музей, театр, і бібліотека.
Кожен перформенс піднімав складну тему: рак, війна, материнство.
Я була на двох перформансах і хочу розказати про них.
У підвішеному стані (W zawieszeniu)
Перформанс про людей хворих на рак. Про те як вони боряться за життя. Про біль від хвороби, і біль від лікування. Про постійну боротьбу за життя та відчуття підвішеного стану між життям і смертю.
Цей перформенс є відповіддю на запитання до хворих на рак людей «Що ти відчуваєш?».
Границя (Granica)
Перформанс про війну. Це був діалог між двома режисерками: одна проводила діалог із України, із фронту, а друга передавала цей діалог глядачам в Польщі. Там були і розповіді про життя військових, і історія про спалені рукописи, і про написання текстів власною кровʼю.
В цьому перформансі було багато взаємодії із глядачами. І було враження, що ми не глядачі, а учасники перформансу. На вході до зали нас зустрічала акторка із підносом з порожніми склянками для вина. Під-час перформансу, акторка пройшлася залою та розсипала до склянок пісок із каністри. Цілий перформанс ми сиділи із цими склянками із піском у руках і відчували себе частиною постановки.
Закінчився перформанс незакінчено. Ми просто вийшли із зали під звуки сирени.
Висновок
На жаль, на третій перформенс про материнство я не змогла піти. Надіюся, що його ще ставитимуть в Катовіце.
Про два театральні перформенси які я відвідала можу сказати, що вони були коротші, ніж звичайні театральні вистави; більш емоційніші, було враження що аж болить від емоцій, які акторка відображала на сцені; було відчуття, що я беру участь в тому що діється навколо.