Мій відгук щодо книги Оксани Забужко “Найдовша подорож”

Надавно прочитала книжку Оксани Забужко “Найдовша подорож”. Про книгу дізналася на одному із стрімів на ютуб-каналі Рагулівна. Під-час відео-трансляції Тетяна дуже рекомендувала цю книгу для прочитання, тож мені стало цікаво і я її купила. Книга насправді невеличка, на нецілих 200 сторінок і то дуже виликим шрифтом.

Загальне враження від книги

Мені сподобалася книга. Дуже багато історичних фактів, які пов’язують історію України з росією; багато думок і висновків від авторки щодо подій; багато пояснень спрямованих саме на іноземну аудиторію. Я цю книгу купила в польському перекладі, і надіюся що її прочитають в моєму найближчому оточенні щоб зрозуміти краще ситуацію в Україні.

Дуже важливо розуміти, що ця книга – це не підручник із історії України, і не варто шукати тут докладного опису історичних подій в хронологічному порядку. “Найдовша подорож” це про переживання авторки, про висновки які вони витяла із історії України та свого власного досвіду. В книзі дуже відчутно, що писала Оксана Забужко її передовсім, щоб донести до іноземнців, що Україна – не росія, що ми не братні народи, що ми різні.

Де можна послухати огляд книги

Прочитавши книгу, я помітила багато негативних коментарів щодо неї і мені стало цікаво прослухати, що ж про неї говорять експерти.

Знайшла дуже цікавий відео огдляд книги на ютуб-каналі Шалені авторки. Додаю сюди посилання на відеоогляд книги “Найдовша подорож”. Але одразу попереджаю, що це відео містить спойлери, тому краще переглянути його після прочитання книги.

Коментарі з GoodReads

Тут хочу додати кілька скріншотів з коментарями із сайту goodreads.com, на якому я зазначаю всі книжки які прочитала. Я теж часто люблю писати там відгуки до книжок. Додаю 3 позитивні та 3 негативні відгуки.

Почнемо з позитивних відгуків:

Відгук 1. Тексти авторки – потужний двигун для власних роздумів, пошуків, суперечок, спротиву – потрібне підкреслити.

Відгук 2. За кілька днів я перечитала цей есей кілька разів, а гортала десятки разів.

Відгук 3. Це книжка про коріння і про сьогодення. Про те, як ми, українці, створили монстра, який нас же і вбиває і не може існувати без нас.

Але хочу щоб ви звернули увагу і на відгуки читачів, яким ця книга не сподобалася:

Відгук 4. …Мені здалося, що деякі частини есея можна було зробити менш емоційними, а в деяких – навпаки розвинути тему глибше (як-от там, де говорилося про зросійщених українців, які не приймають нав’язаної ідентичності і готові вмирати за те, щоб бути українцями, чи там, де зачіпався вплив російської агресії на екологію).

Відгук 5. Мені незрозуміло, для кого писалася ця книжка.

Відгук 6. Окремо мене роздратувала теза, що авторка пробує писати “окопну прозу”, бо для цього, як я бачу, треба бути в окопі. Таке довільне означення жанру знецінює досвід і творчість митців, що буквально зараз воюють.

Висновки

Як бачимо із відгуків, ця книга викликає як захоплення так і обурення. Особисто я вважаю, що такі книги мають писатися, щоб люди могли читати про події, які привели до таких страшних наслідків, як війна. І не завжди це мають бути історичні факти, важливо теж чути голоси людей із різних сторін. Когось війна застала вдома, когось закордоном; кожен по-різному реагує на такі події. Не завжди правду можуть описати тільки ті, хто на передовій.